klangtao: (Иерей Святослав Шевченко)
Встретил просто шедевр украинского православного фольклора в блоге у иерея Алексия Паранюка.

После престольного праздника в селе С-цы, встречаются две бабушки и одна из них, которая не была в этот великий праздник в день приезда местного архиерея в их деревню, спрашивает певчую бабу Марию о вчерашних торжествах:

- Ну шо, Маруся, як пройшло свято? Був Владико?
-Та був, був… (с видимым недовольством).
-А шо так?
-Та він напевно не хотів до нас їхати.
-А то з чого було видно, шось казав?
-Та нічо не казав. А так видно, виводять його з машини попід руки, так і ведуть, навєрно шоб не втік. А він ше не вмиваний, не вдягнений. Поки вмили, вдягнули, ше розчісувався довго, ніби вдома це не міг зробити, точно не хотів, а може і не збирався їхати до нас. Ну, якось то закінчили, наш батюшка і отець О., та ще декілька пішли в вівтар, файно правлять, а той Владико сів по серед церкви, сидить і тілько поглядає, навєрно шось обідився, чи шо? Так вони собі там служили, служили, але видно без Владики в них там шось не йде. Бачу виходять, в переді такий здоровий з Євангелійов, на пузі лєнта написано «Сват». Як вийшов, мамо моя рідна, наробив такого гвавту. То потім вже аж Владико зайшов до вівтаря, і тоді вже служив до кінця. Але видно спочатку не хотів ні їхати, ні служити.

По катом перевод диалога двух старушек для тех, кто не говорит на украинской мове >>>

Прежде, чем раскрыть кат - сядьте ))) )

Style Credit

April 2017

S M T W T F S
      1
234567 8
910111213 1415
16171819202122
23242526272829
30      

Агрегація

RSS Atom
Powered by Dreamwidth Studios