"Скільки не шкода"...

Після хрещення до нас з моїм кумом Юрком підбіг священник зі словами:
- В нас так заведено шо куми мають лишити пожертву нам на церкву за то шо ми видаєм дитині свідоцтво про хрещення
- А скільки?
- Та скільки не шкода.
Ми одночасно з Юрою витягаємо з кишень по 20 грн і кладемо на стіл.
Священник: нєнє, то замало! ви шо!!
Зійшлись на ціні 100 грн. І після того як ми однією купюрою поставили сотку на стіл, до нас з усіх кутів церкви позбігались якісь дяки. Один дідок, до речі, дуже святої зовнішності, підбіг до нас і з-за спини вигукнув:
- А мені, а мені шось дати!!
Таке мене привело у якийсь штопор. Я просто витріщилась на них великими очима. Глянула на Юрка - він в такому ж стані. І тут в ситуацію втрутився прадід Катрусі, який і домовлявся за хрещення з сященником. Він кожному дяку тицьнув в руку по десятці, а потім пішов до батюшки з декількома згорнутими купюрами:
- та шо ви, та шо ви, та не треееба
Сказав священник, запихаючи гроші до своїх кишень під рясою.

А мені ше було соромно перед ним, шо я добре Вірую не знаю...

(no subject)

Олеся Николаева, Мене, текел, фарес, конспект наезда романа.

Мы сидели с ним в его мастерской. Вокруг на скамейках, прислонившись к стене, стояли его новые иконы — святые были на них с католическими тонзурами на головах. Но я мысленно сказала себе, что они, может, просто пожилые — ну Николай Угодник, Григорий Богослов, первомученик Стефан. Вроде как им так и положено, вроде как облысели, что ли.

Так, в Софийский собор её пускать нельзя. Культурный шок случится...